КРАЄЗНАВЧО-ПОШУКОВА ЕКСПЕДИЦІЯ

2020-09-19

19 вересня вихованці гуртків «Туристичне краєзнавство» та «Журналістика» під керівництвом Бугайова М.В. та Бугайової Н.А. здійснили краєзнавчо-пошукову експедицію до цікавих історичних місць рідного селища.
Найбільше захоплення у юних краєзнавців викликав «Валуїв дуб», що розташований на розі вулиць Тімірязєва та Козацької. Охопивши вчотирьох стовбур дерева, дослідники визначили, що його діаметр дорівнює близько п’яти з половиною метрів. За приблизними підрахунками вік деревини становить близько п’ятисот років. За всіма даними цей прадавній красень має повне право отримати статус пам’ятки природи. До речі, за матеріалами вікіпедії на території нашої області є лише п’ять місць, де офіційно дуби-велетні мають статус пам’ятка природи. Тож новопразький свідок багатовікової історії може стати шостим місцем з офіційним статусом присвоєним обласною радою.
Зі слів старожилів, біля віковічного дуба був маєток поміщика Валуя, який володів навколишніми землями. Дослідивши навколишню територію, ми з’ясували, що подібних дерев налічувалось ще декілька і можливо в цьому місці існувала ціла алея. Неподалік дуба в давні часи був розбитий фруктовий сад, високою врожайністю. Місцеві люди переповідають легенду, що під одним з дубів поміщик Валуй сховав свій дорогоцінний скарб. Невідомо, чи знайдеться той валуїв скарб, а новопражці вже мають можливість милуватись цим дивом природи.
Далі шлях любителів природи проліг до однієї з найкращих оглядових точок Нової Праги - - верхів'я байраку пана Некори. У цьому мальовничому місці влаштували привал. З дотриманням правил протипожежної безпеки розвели багаття, і дітлахи з завзяттям набували навичок приготування їжі у польових умовах та ласували підсмаженими ковбасками та рум’яним маршмелоу.
Із сумом юні туристи дивились на річку Бешку, рівень води в якій скоротився до загрозливих показників. Якщо в найближчі часи атмосферні опади не наповнять русло нашої водяної артерії, це може призвести до екологічного лиха. Тож, слід вчитися заощаджувати воду, і особливо берегти від будь-яких забруднень річку, адже її здатність до самоочищення в період мілководдя практично нульова.
Спорожнивши рюкзаки від провіанту та підкріпившись смачною козацькою кашею, весела ватага краєзнавців вирушила зворотнім шляхом, не забувши загасити і засипати землею місце розведення багаття.
Поповнити запаси питної води ми стали біля колодязя на вулиці Зарічній. Воду нам вдалося добути в повній мірі, але місцеві жителі вказували, що кількість води у ньому значно зменшилась і подейкували, що на верхніх вулицях вода зовсім зникла з криниць. Набуває актуальності питання будівництва нових свердловин та водогонів у селищі.
Втомленими і задоволеними діти розійшлися по своїх домівках з надією на подальші відвідини цікавих і мальовничих куточків нашого селища.